Ліля Ортик

Програмістам

Сьогодні я зробила відкриття:
Склади дві одиниці - й це не завжди два,
До прикладу, це може бути 10.
Залежно від системи сприйняття.
Щоб описати двозначність, не треба навіть чисел.
Лиш послідовність. Ну, скажімо, ти і я.
Раз я, раз ти, а потім до безмежжя навпаки -
Так постає і матриця буття.
Щоб описати все, лиш протилежностей вистарчить,
І чітка лінія, щоби від А до Я.
А що буде, як лінія замкнеться? То почнеться хаос?
А може, лиш тоді - саме життя?
Щоб зрозуміть себе, двозначності вистарчить.
Спочатку було тло, і тло був Він. І тло було Одне.
Але була теж послідовність,
Бо був початок. без кінця, без смерті. Смерті?
В Ньому немає смерті й послідовності нема.
Та був початок. І прийшла двозначність, що веде до смерті,
Яка єднаючись з початком, немає вже кінця.
І "я" прийшла зі смерті. Зі страху за життя.
Життя моїх батьків та усіх предків.
Я - матриця, яка тікає від чи до свого кінця.
І одночасно я - подоба Бога. І світ змикається, як з Ним стаю одна.

27 травня 2012



Адамові

Ти вигнаний із раю. Ти уже страждаєш
З колишніх почуттів залишилось лиш прагнення життя.
Ти пам'ятаєш Дерево, плодів його шукаєш
І йдеш стежками винищення зла.

І думаєш - Бог злий, не хоче твого щастя,
І знаєш - Бог добрий є, це світ лише є злий,
І пишеш бізнес план на порятунок того ж щастя,
Й боїшся втілити його, бо крові він повний.

І кров з землі давно взиває вже до неба,
Ну скільки можна, досить вже, чи ти оглух???
… Спинись, оглянься, чи не твоїх же рук це діло.
Страждання без причин - ознака Бога і Його святих.

Себе шукаю, а знаходжу Вічність,
Й себе знаходжу на Її шляхах,
Й знаходжу світ, який страждає без любові,
Що хоче бути сильним у своїх очах.

Не знаю, чи правильно чиню я, чи це лише є примха,
Лишатись вірною собі - мій заново відкритий дар,
Вогонь в нутрі все не дає мені спокою,
Хай чинить те, чого не знаю, що складу я на Його вівтар.

30.05.2012



Була зі мною вчора

Усе те ж саме. В центрі ставлю те, що недосяжне.
Те, чим ще не володію повністю, або не розумію,
Те, що вище мене, те, чому я заздрю,
Те хочу звести до рівня мого «так як завжди».
Ось звідки зло, ось звідки біди всі Іова
«не зупинюсь, як до кінця всіх не оскаржу,
Зруйную світ весь, все, що є подоба Бога»
Ні, це не твої слова, на жаль це є твоя природа.
О якби твоя природа почула ці слова!
Якби твоя природа поглянула на себе збоку –
Ти змій лише, хитріший від всього добра.

Знаю я, що прийдеш знов, і що останнє забереш,
Бо вчора ти забрав у мене чергову примару.
У Єви сина ще не було, в мене ж є Христос.
І я у Нього є. І дерево Життя посеред Едену.

Ні, це не все, вчора ще відкрила мудрість
Мовчання з вірності собі на оправдальному суді.
Як чиню добре, то смутитися не мушу,
Як чиню зле, то працювати в поті ще мені.

Так хочу теж, щоб ти прийшла до Бога,
І висушила сліз своїх ріку.
Та поки любиш смак свого ворога,
Руйнуєш себе і свою рідню.

31.05.2012